Дитяча сторінка. Притчі

 

Людина шепотіла:

- Господи, поговори зі мною.

І лугові трави співали. Але людина не чула. І закричала тоді людина:

- Господи, поговори зі мною!

І грім з блискавкою прокотилися по небу. Але людина не чула. Людина озирнулась навкруги і сказала:

- Господи, дозволь мені побачити тебе.

І зірки яскраво засяяли. Але людина цього не бачила. Вона закричала знову:

- Господи, покажи мені видіння!

І нове життя було народжено навесні. Але людина і цього не помітила. Вона плакала у відчаї:

- Доторкнися до мене, Господи, і дай мені знати, що ти тут.

І після цього Господь спустився і доторкнувся до людини. Але, людина змахнула з плеча метелика і пішла геть.

В одному селищі жили два брати; вони орали землю і сіяли хліб. У молодшого було семеро дітей, а старший був неодружений. Жили брати дружно, землі між собою не ділили, разом орали і сіяли. Коли достиг хліб, вони пожали його,  поділивши снопи порівну.

Прийшла ніч. Ліг старший брат і думає: «Чи добре ми хліб поділили? У брата - сім'я велика, йому на дітей багато хліба треба. Піду-но я, та й підкладу своїх снопів». І він пішов і переклав частину своїх снопів в копицю брата. В ту ж ніч молодший брат, сказав своїй дружині: «Чи добре ми з братом хліб поділили? Брат старий, він живе один, нікому допомогти йому в домашніх роботах. Додамо йому трохи наших снопів». І зробили вони, як задумали.

Вдень дивляться брати - снопів не вибуло, знову в обох порівну. Здивувалися брати, але нічого не сказали один одному. І так кілька ночей брати хліб перекладали один одному. Нарешті вони стали вартувати ночами поле і застали один одного на місці.

Братська любов - міцніше кам'яних стін.