Чому новий церковний рік розпочинається 14 вересня?

14 вересня Православна Церква відзначає початок індикту — нового церковного року, або новоліття.

У Стародавньому Римі, починаючи з 46 року до Різдва Христового, вважалося початком нового року 1 січня — так встановив імператор Юлій Цезар. Календарний рік (юліанський) складався з 365 діб і 6 годин. Така система існувала до моменту, коли в світ прийшло християнство.

У Візантії, яка стала спадкоємницею Стародавнього Риму, новий рік починався з 1 січня. Проте в 312 році імператор християнин Костянтин Великий постановив святкувати початок нового року не з 1 січня, а з 1 вересня. У першу чергу це було пов’язано з системою встановлення і збору податків (індикти або індикти Костянтина Великого), тобто, це було пов’язано з початком нового фінансового року.

У християнській Церкві ця традиція встановилася далеко не відразу. Лише в VI столітті, за правління імператора Юстиніана I, традиція відзначати початок нового року 1 вересня увійшла в життя Церкви.

На Русі новий рік в основному відзначався 1 березня. По-перше, це було пов’язано з церковним Переданням про створення світу, а, по-друге, на цю ж дату змістилася язичницька традиція зустрічі нового року.

Однак на церковному Соборі в Москві в 1492 році, слідуючи візантійської традиції, було прийнято рішення про початок святкування нового року з 1 вересня. Так тривало до правління імператора Петра I.

19 грудня 7208 року (літочислення від створення світу) Петро I підписав указ про святкування нового (цивільного) року з 1 січня 1700 року від Різдва Христового. Таким чином, з епохи Петра дати святкування початку громадянського нового року і церковного нового року розділилися, так як Церква на нову дату не перейшла.

Після революції 1917 року, 14 лютого 1918 року в Російській імперії був введений новий григоріанський календар (новий стиль). Головна відмінність григоріанського і юліанського календарів полягає в тому, що з плином часу різниця між ними збільшується. У ХХІ столітті вона становить 13 днів, а в XXII буде становити вже 14 днів. Таким чином, за новим стилем новоліття відзначається 14 вересня.

Перехід на новий стиль створив для Церкви певну трудність. Тепер у церковних календарях доводиться вказувати дві дати святкування того чи іншого свята або дня пам’яті — за старим і новим стилями.

Тропарь Индикта (церковного новолетия) глас 2
Всея твари Содетелю,/ времена и лета во Своей власти положивый,/ благослови венец лета благости Твоея, Господи,/ сохраняя в мире люди и град Твой/ молитвами Богородицы и спаси ны.

Кондак Индикта (церковного новолетия) глас 2
В вышних живый, Христе Царю,/ всех видимых и невидимых Творче и Зиждителю,/ Иже дни и нощи, времена и лета сотворивый,/ благослови ныне венец лета,/ соблюди и сохрани в мире/ град и люди Твоя, Многомилостиве.

Праздник церковного Новолетия установлен святыми отцами I Вселенского собора, которые определили начинать с 1 сентября (по новому стилю — 14 сентября) исчисление церковного года.

Император Константин Великий, одержав 1 сентября 312 года победу над Максентием, даровал христианам полную свободу исповедовать свою веру. Отцы Первого Вселенского Собора (в 325 году) в память об этом определили начинать Новый год с 1 сентября, как дня, который был началом «свободы христианской».

На Руси в 1492 году Московский Собор принял считать летоисчисление с 1 сентября вместо 1 марта в честь этого великого события.

Первый день годичного богослужебного круга открывает собою «вход лета», и богослужение этого дня носит праздничный характер, вершиной которого является читаемое за литургией Евангелие, где рассказывается о начале проповеди Иисуса Христа после Его Крещения и искушений от диавола в пустыне. По преданию, это произошло в первый день иудейского праздника жатвы, который праздновали 1—8 сентября. В Евангелии мы слышим Спасителя, проповедующего и нам наступление благоприятного «лета Господня». В этот день Иисус Христос начал проповедь Царствия Божия и впервые засвидетельствовал исполнение ветхозаветных пророчеств о пришествии Мессии (Сына Божия) и тем самым о конце Ветхого и начале Нового Завета.

На Руси в XVII веке день новолетия царь Алексей Михайлович, а за ним бояре и весь народ московский посвящали делам милосердия. Ни один нищий не отходил от домов без утешения — их всех богато оделяли милостыней, одеждой и обувью, кормили сытным праздничным обедом. Простой народ наделяли гостинцами и подарками, посещали заключенных в темницах.

Новолетие праздновалось в день 1 сентября до прихода на трон Петра Великого, который в 1699 году указал перенести день новолетия на 1 января. Но в богослужебных книгах приход нового лета остается за 1 сентября.

Верующие благодарят Бога за прожитый год и испрашивают благословения и помощи на следующий.

Первым праздником в богослужебном церковном году является Рождество Пресвятой Богородицы — 21 сентября.