Зцілення слуги сотника: яку віру шукав Христос?
Євангеліє від Матфея, 8:5-13Вшéдшу же емý въ Капернаýмъ, приступи́ къ немý сóтникъ, моля́ егó и глагóля:
Гóсподи, óтрокъ мóй лежи́тъ въ домý разслáбленъ, лю́тѣ страждá. И глагóла емý Иисýсъ: áзъ пришéдъ исцѣлю́ егó. И отвѣщáвъ сóтникъ, речé [емý]: Гóсподи, нѣ́смь достóинъ, да подъ крóвъ мóй вни́деши: но тóкмо рцы́ слóво, и исцѣлѣ́етъ óтрокъ мóй: и́бо áзъ человѣ́къ éсмь подъ влáстiю, имы́й подъ собóю вóины: и глагóлю семý: иди́, и и́детъ: и другóму: прiиди́, и прихóдитъ: и рабý моемý: сотвори́ сié, и сотвори́тъ. Слы́шавъ же Иисýсъ, удиви́ся, и речé грядýщымъ по нéмъ: ами́нь глагóлю вáмъ: ни во Изрáили толи́ки вѣ́ры обрѣтóхъ. Глагóлю же вáмъ, я́ко мнóзи от востóкъ и зáпадъ прiи́дутъ и возля́гутъ со Авраáмомъ и Исаáкомъ и Иáковомъ во цáрствiи небéснѣмъ: сы́нове же цáрствiя изгнáни бýдутъ во тмý кромѣ́шнюю: тý бýдетъ плáчь и скрéжетъ зубóмъ. И речé Иисýсъ сóтнику: иди́, и я́коже вѣ́ровалъ еси́, бýди тебѣ́. И исцѣлѣ́ óтрокъ егó въ тóй чáсъ.
Зцілення слуги сотника – це ситуація, яку можна порівняти з пекучим ляпасом, якого дав Христос всім навколишнім іудеям.
Хто такий сотник? Це римський воєначальник, тобто представник окупаційної влади. З релігійної точки зору, він навіть не прозеліт, він просто звичайний язичник, тобто людина, з якою для єврея не те що не можна спілкуватися, а категорично заборонено.
І ось цей римський воєначальник, людина іншої віри, ворог народу в усіх відношеннях, звертається до Христа з проханням зцілити свого слугу. Ми часто зустрічали в Євангелії, що зцілення відбувалося при тому чи іншому контакті Христа з людиною, яка потребувала зцілення – чи буде це дотик, покладання рук або якесь, наприклад, помазання очей, як ми бачили у випадку зі зціленням сліпого.
Тут же ситуація стає зовсім новою. Сотник, виявляючи повагу і шану до єврейського пророка, каже: «Тобі не треба йти до мене додому, але скажи лише слово, і мій слуга зцілиться».
Почувши таку заяву сотника, Спаситель дивується: у всьому Ізраїлі він не зустрів такої віри. Далі Христос каже: «Істинно кажу вам, багато-хто прийдуть від сходу та заходу, і сядуть з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небесному, а сини Царства будуть вигнані геть».
Що означають ці слова? Це пророче свідчення того, що віру в Христа візьмуть язичники. Як могла така ситуація статися, в принципі, що у людини, яка знаходилася за межами справжньої релігійності, віра виявилася міцнішою і сильнішою, ніж у найбільш благочестивих євреїв?
Іноді нам здається, що віра – це лише якась установка свідомості про прийняття тих чи інших істин як абсолютних цінностей, що не потребують доказів. Насправді ж віра – це, перш за все, горіння, це вогонь. А показник того, що вогонь є – тепло, що від нього відходить.
Коли від віруючої людини навколо не розливається ніякої теплоти, значить, є серйозні проблеми з її вірою. І навпаки, іноді доводиться зустрічати серед людей, здавалося б, далеких від віри, від християнських цінностей, таку щиру доброту, таку чуйність і готовність допомагати людям без розрізнення звань, здібностей, талантів, що дивуєшся – неспроста у цих людей народжується душевне тепло. Це саме ті самі сотники, які зовні, перебуваючи далеко за межами істинної Церкви, по-суті, давно знаходяться вже всередині неї.
Допоможи ж нам, Господи, не забувати зігрівати в собі вогонь віри, щоб не опинитися нам колись осоромленими поруч з тими, у кого цей вогонь віри горів незалежно від його зовнішньої приналежності до тієї чи іншої конфесії.