Батьківські суботи (а їх у церковному календарі декілька) – це дні особливого поминання покійних.У ці дні в православних храмах здійснюється особливе поминання померлих православних християн. Крім того, за традицією віруючі відвідують могили на кладовищах.
Назва «батьківська» швидше за все походить від традиції називати покійних «батьками», тобто такими, що відійшли до батьків. Ще одна версія – «батьківськими» суботи почали іменуватися, тому що християни молитовно поминали в першу чергу своїх покійних батьків.
Серед інших батьківських субот виділяють Вселенські, в які Православна Церква молитовно згадує взагалі всіх хрещених християн. Таких субот дві: М’ясопусна (за тиждень до Великого посту) та Троїцька (напередодні свята П’ятидесятниці). Решта батьківських субот не відносяться до Вселенських і призначені особисто для приватного поминання дорогих нашому серцю людей.
У календарі Святої Православної Церкви існує сім днів особливого поминання покійних, яку мають перехідну дату, та ще один день – 9 травня – Поминання покійних воїнів, який має фіксовану дату:
Субота м’ясопусна (Вселенська поминальна субота).
Субота 2-ї седмиці Великого посту.
Субота 3-ї седмиці Великого посту.
Субота 4-ї седмиці Великого посту.
Радониця.
9 травня – Поминання покійних воїнів.
Субота Троїцька (Вселенська поминальна субота).
Субота Димитрівська.
У батьківські суботи Православна Церква звершує Вселенські або батьківські панахиди. «Панахида» в перекладі з грецької мови означає «Всенощна». Словом «панахида» християни називають заупокійне богослужіння, на якому віруючі моляться за упокій померлих, просять у Господа для них милосердя і прощення гріхів.
Вселенська (м’ясопусна) поминальна субота.
Це субота за тиждень до початку Великого посту. М’ясопусною вона називається тому, що припадає на М’ясопусну седмицю.
У цей день православні християни згадують всіх хрещених померлих від Адама до наших днів. У храмах служиться Вселенська панахида – «Память совершаемая всех от века усопших православных христиан, отец и братий наших».
Вселенська Троїцька поминальна субота.
Троїцька – це друга Вселенська поминальна субота (після М’ясопусної), у яку Православна Церква молитовно згадує взагалі всіх хрещених християн. Припадає вона на суботу, що передує Святій Трійці, або П’ятидесятниці. У цей день віруючі приходять до храмів на особливу Вселенську панахиду.
Батьківські суботи 2-ї, 3-ї і 4-ї седмиці Великого посту.
Під час будніх днів Великого посту звичайна Літургія не звершується, якщо немає великого свята. Отже і важливе літургійне поминання покійних також відбувається рідше. Щоб не позбавляти померлих молитовного представництва про них, Церква встановила три особливих дня для молитви у Великому пості. Це суботи 2-ї, 3-ї і 4-ї седмиць. Тут важливий самий факт можливості бути особисто присутнім на Літургії і молитися за померлих. Тобто не просто подати записку за упокій або замовити сорокоуст, щоб в храмі поминали протягом сорока днів або сорока Літургій. Або не попросити когось помолитися за своїх рідних. Але є можливість особисто взяти участь в молитві.
Радониця.
Радониця – це один із днів особливого поминання покійних, який припадає на вівторок після Фоминої неділі (другої неділі після Великодня). У Фомину неділю християни згадують, як Христос зійшов у пекло і переміг смерть, і Радониця, безпосередньо з цим днем пов’язана, теж говорить нам про перемогу над смертю.
На Радоницю за традицією православні йдуть на кладовище, і там, у могилок своїх рідних і близьких людей, славлять Христа Воскреслого. Радониця, власне, називається так саме від слова «радість», радісна звістка про Воскресіння Христове.
Поминання покійних воїнів – 9 травня
Поминання покійних воїнів – це єдиний день особливого поминання покійних в році, який має фіксовану дату. Це 9 травня, день перемоги у Великій Вітчизняній війні. У цей день після літургії в храмах служать панахиду про воїнів, які віддали своє життя за Батьківщину.
Димитрівська поминальна субота.
Димитрівська поминальна субота – субота перед днем пам’яті святого великомученика Димитрія Солунського, який відзначається 8 листопада за новим стилем. Якщо день пам’яті святого припадає теж на суботу, батьківською все одно вважається попередня.
Димитрівська поминальна субота стала днем особливого поминання покійних після перемоги наших воїнів у Куликовій битві в 1380 році. Спочатку в цей день поминали саме тих, хто загинув на полі Куликовому, потім, з плином століть, традиція змінювалася. У літописі XV століття ми читаємо про Димитрівську батьківську суботу вже як про день поминання всіх померлих.
Заупокійне поминання в батьківську суботу
Напередодні батьківської суботи, тобто ввечері в п’ятницю, в православних храмах служиться Велика панахида, яку також називають грецьким словом «Парастас». У саму суботу, вранці, служать Заупокійну Божественну літургію, після неї – Вселенську панахиду.
На парастас або на Заупокійну Божественну літургію можна подати записки за упокій з іменами близьких вашому серцю померлих. А ще в цей день, за старою церковною традицією, парафіяни приносять в храм їжу – «на канун» (або «на переддень»). Це пісні продукти, вино (кагор) для здійснення літургії.
Навіщо приносять їжу «на канун»?
Приносити продукти в храм – «на переддень» – це давня практика здійснення спільних тризн, тобто поминання покійних. За традицією, парафіяни храму збирали великий загальний стіл, для того, щоб всім разом згадати близьких їхньому серцю померлих людей. Зараз продукти, які віруючі приносять і кладуть на спеціальний столик, йдуть потім на потреби приходу і на допомогу малозабезпеченим людям, якими прихід опікується. Це добрий звичай – допомагати нужденним або полегшувати тягар людей, які служать в храмі (звичайно, це не тільки священнослужителі, а й свічниці і всі ті, хто безкоштовно, по волі серця допомагає в домі Божому). Приносячи продукти в храм, ми і служимо ближньому, і поминаємо наших покійних.
Молитва за померлих:
"Упокой, Господи, души усопших раб Твоих: родителей моих, сродников, благодетелей (имена их) и всех православных христиан, и прости им вся согрешения вольная и невольная, и даруй им Царствие Небесное".